Заради боротьби з терором на суші і на воді в Ізраїлі створена не тільки знаменита розвідка «Моссад», але й десятки автономних загонів спецназу. У кожного з них — свої особливі функції і свій почерк. Відбір найсуворіший: в елітні частини надходять не більше 5% добровольців.

На маленький — всього 23 000 квадратних кілометрів — Ізраїль припадає понад 25 самостійних загонів спецназу, призначених для виконання найрізноманітніших завдань. Вони активно діють як всередині країни, так і за її межами. Диверсії, точна нейтралізація супротивника, радіоелектронна боротьба, рятувальні операції на суші і на морі, але головний напрямок — антитерор.

Яків Кедіма, керівник спецслужби «Натів» в 1992-1999: «Ми не можемо покладатися ні на кого у вирішенні цих проблем,  тому ми повинні бути готові самі вирішувати свої проблеми самостійно».

Такий підхід до проблеми тероризму Ізраїль вибрав після трагедії на мюнхенській Олімпіаді 1972 року, коли поліція ФРН вкрай невдало намагалася звільнити захоплених у заручники членів ізраїльської збірної. Дев’ять з них загинули під час штурму. З тих пір в питаннях антитерору Ізраїль розраховує тільки на себе, не рахуючись ні з матеріальними, ні з якими іншими втратами.

На відміну від багатьох країн, більшість ізраїльських сил спецпризначення входять до складу армії ЦАХАЛ і, в основному, складаються з солдатів строкової служби. Відбір з тисячі проходять лише близько 50 новобранців. Хтось із них потрапляє в загони типу «Саірад маткаль» або «Ямах», які проводять силові акції в країні і за кордоном, хтось в самий засекречений «Маглан» — точкове ракетне знищення особливо важливих цілей, а хтось в «Дувдеван» або «Ямас»- арешт і ліквідація терористів на палестинських територіях з використанням арабської зовнішності і мови. Є також сапери, кінологи, морські диверсанти, а в снайперських підрозділах чимало жіночих пар.