Суботнього сонячного ранку ДРГ українських карателів увірвавшись в один з будинків в селищі Сергіївка, що неподалік Краматорську цинічно зруйнувала дах будівлі, де проживає пані Людмила із двома дітками. Напевно так би виглядала новина, про яку хочеться розповісти з вуст та шпальт проросійських видань.

На справді, все виглядає більш миролюбно і прозаічно. Дійсно, суботнього ранку група військовослужбовців ЗСУ у складі 6 чоловік прибула у селище Сергіївка. І таки вони приїхали до будівлі пані Людмили та її двох неповнолітніх дітей, і дійсно зруйнували дах. Хоч і не цілком військова задача, але вона була виконана хлопцями на відмінно, тому що завданням було розібрати старий дах, та з нових матеріалів побудувати новий. Все це стало можливим за матеріальної допомоги небайдужих волонтерів міста Краматорськ, і так би мовити людських ресурсів військовослужбовців, які розквартировані в тому ж місті. Здавалося, субота, час коли можна привести себе, особисту зброю до порядку, підготуватись до наступних завдань, та хоч трішки відпочити. Але відповідь вояків була майже одностайною «Відпочинимо, коли закінчиться війна». Бо війна в нас, на жаль, не тільки із ворогом, який підступно напав на нашу країну, а й з бюрократією та людською байдужістю. Тому, без зайвих розмов, хлопці швидко визначились із необхідними матеріально-технічними засобами для виконання ремонтних робіт. Незважаючи на спеку, вони вирушили на «бойове» завдання.

Правильно розподілившись на дві команди, вояки приступили до не такої легкої праці. Головним спасінням були 2 речі – це літній душ, де можна було постояти під холодними струменями води, та криниця зі смачною прохолодною водою. Так крок за кроком, година за годиною місію було виконано. Ніякі гроші і слова не були більшою подякою, як сльози вдячності, повітряні цьомчики найменшої господині дому Ілонки. Вона бігла за рушаючим автомобілем і казала лише одне слово: «Дякую».