У Росії розробили гармату, здатну стріляти майже в 1,5 рази далі традиційних артилерійських знарядь. Нову гармату випробували на одному з загальновійськових полігонів. Військові поки поставилися до розробки скептично.
- Замість гексогену у гарматі використовувалася речовина набагато більшої щільності. Вона вибухала за допомогою плазмового ініціації — спеціальним розрядом. Завдяки високій щільності швидкість детонації також вище звичайної вибухівки, а за рахунок використання плазми крім кінетичної енергії на снаряд впливає електромагнітний імпульс. Через це таку гармату стали називати термоелектрохімічною.
Разом з цим, в якості експериментального знаряддя при випробуваннях використовували посилений варіант артилерійського комплексу «Коаліція», доопрацьований на пермському підприємстві «Мотовилихинского заводу».
Розробкою знаряддя на новому фізичному принципі займається нижегородський ЦНДІ «Буревісник». Самі досвідчені артсистеми виготовляють у Пермі та Єкатеринбурзі, на артилерійському заводі № 9. Мова про серійні зразки поки не йде.
У Міноборони до розробок зброярів поставилися стримано.
- Ми таке знаряддя не замовляли. Якщо промисловість нам його запропонує, продемонструє і доведе, що воно набагато ефективніше того, що використовуємо ми зараз, то, безумовно, розглянемо варіант заміни. Але поки таких пропозицій не було, — пояснив представник Головного ракетно-артилерійського управління.
За його словами, в інтересах Міноборони ведеться кілька розробок зброї на нових фізичних принципах, але не став уточнювати подробиці, посилаючись на держтаємницю.
Представник військово-промислової комісії при уряді РФ на умовах анонімності пояснив, що у нової розробки не багато шансів потрапити у війська.
- Нова вибухова речовина вимагає сильного стиснення, що на практиці досить складно забезпечити. Звичайно, напрацювання вчених і інженерів дуже важливі, і вони, безумовно, рано чи пізно ляжуть в основу новітніх зразків російських артсистем. Але поки це дуже віддалена перспектива, — пояснив співрозмовник.
Представник НДЦ підкреслив, що випробування носили науковий характер і зараз обговорюється можливість доведення розробки до рівня виробу, придатного для використання у військах.
