Чоловік єдиний вижив після події в Азовському морі 17 липня. У азовських водах загального користування Росії та України потужний російський прикордонний катер «Мустанг» з водометом і великокаліберним кулеметом розніс човен з українськими рибалками. Четверо українців загинули. Олександр Федорович виписаний з лікарні і перебуває на підписці про невиїзд. Він живе в орендованому будиночку, сім’я найняла йому 2 адвокатів — громадянку Росії та українця. За «Незаконну видобуток водних біологічних ресурсів» за російським законодавством Федоровичу, який вижив лише завдяки диву, загрожує максимум 2 роки позбавлення волі (ч. 3 ст. 256 КК Росії).

«Не знаю як йому допомогти», — сказала в коментарі Gazeta.ua Марина Ніколаєва, цивільна дружина 49-річного Олександра Федоровича, якому сьогодні пред’являть звинувачення у м. Єйську (Росія).

«У Саші 6 ребер поламано, з перитональному виливом .. Зашита голова і щока (була розрубана). Удари внутрішніх органів. О шостій вечора сталося зіткнення наших хлопців з російським прикордонним катером, і тільки в половину другого ночі Сашко потрапив до лікарні. Що вони робили ці 7,5 годин з Сашею, чому не поспішали?».

На якість лікування Марина не скаржиться. Лікарі реанімаційного відділення зробили все можливе для порятунку життя Федоровича. Але українця виписали передчасно, оскільки російські лікарі отримали вказівку лікувати безкоштовно, однак, не отримали на це коштів і не хотіли тримати пацієнта собі на збиток.

«Виписали з рекомендацією «лікування за місцем проживання», а де це місце, якщо він не може покидати Єйськ? Ні таблеток, ні уколів не призначили».

За словами жінки, її чоловік скаржиться на болі в нирках, у нього постійна температура — 37,5. Олександру Федоровичу, як вважають близькі, потрібне глибоке обстеження і подальше лікування.

«Минулого четверга, до прибуття російського телеканалу, Сашу перевели в шикарну палату для ветеранів. З телевізором і з холодильником. А коли поїхали телевізійники — відразу повернули назад, в палату-ізолятор, схожу на камеру, де грати на вікні, каналізаційна труба і протиснуте ліжко», — говорить про умови, в яких знаходився чоловік до виписки.

У родини потерпілого українця є претензії до Генконсула України в Росії.

«Консул повинен боротися, видирати своїми зубами, а ми 5 днів нічого не знали про Сашка. Мені дзвонили з МОЗ, готові були дати реанімобіль, надати медичну допомогу, в цей час обвинувачення не було пред’явлено і можна було забрати сюди Сашу. Генконсул визнав, що сіток не було на баркасі, до того ж хлопці були у водах загального користування. Не можна судити рибалку, який був у нейтралці! «

Не задоволена сім’я і рівнем юридичної допомоги.

«Українського адвоката не пускають, мені сказали, що тільки в Москві можна отримати дозвіл. Адвокат, яку надала російська сторона, відразу сказала: «Нехай підписує все, платить штраф і їде додому». Ще сказала, що її послуги коштуватимуть 30 тисяч. Тому я від неї відмовилася, і найняла іншу».
Марина переконана, що чоловік ні в чому не винен і став жертвою жорстокого злочину.

- Він пам’ятає все, — запевняє жінка, — Він був удома, подзвонив друг Юра Бойко. Сказали, йдуть з хлопцями двигун перевіряти, і він з ними сів. У них якраз заглох двигун, коли з боку Должанській коси з’явився «Мангуст» росіян. Чому Дімка Дороган став тікати? Тому що у нас багато хлопців не повернулося після зустрічей з росіянами в море, і багато засуджені за браконьєрство, працюють на російському цементному заводі. У росіян теж є показники, вони ловлять всіх підряд. Якщо на баркасі риби немає, можуть і підкласти. Відвезуть човен до Росії і все, процес пішов — вони красені, а наші — браконьєри. Тому наші втікали. А росіяни їх заливали водою. Вони підходять близько й роблять 2-метрову хвилю. Топлять. Два-три рази хлопців заливало хвилею. Двічі була можливість зіткнення, але Дімка йшов, у нього 20 років водного стажу. На третій раз у них знову заглох двигун, а росіяни розігналися і тупо пішли на таран. Може, думали, що Дімка знову заведеться і піде? А вони не змогли завестися. Не встигли і їх просто в ніс катера вдарили росіяни. Наш баркас повністю розсипався, тільки рубка вціліла».

За словами Марини, російські прикордонники не вжили належних заходів для порятунку українців.

«Далі Сашко пам’ятає, що він у воді, а поруч був Юрка Бойко. Він з ним розмовляти намагався. Але сам став захлинатися і Юрка у нього вискочив з рук — видно, без свідомості був. Потім виявилося, що Юрка був живий, він помер від того, що захлинувся, його можна було витягнути. Чоловік за човен вчепився, а росіян побачив десь в 2 км. Каже, вони хвилин сорок стояли осторонь, думали — рятувати чи ні. Потім підпливли і кинули коло Саші. Їх перші слова: «Тобі мандец». Він відповідає: «Та мені все одно, але там же ще 4 пацана — підійміть їх!» Відповідають — ні, будемо чекати МНС-ників. І години півтори ще чекали! До речі, на кораблі у них всі в шортах і майках — нікого у формі. Саша потім втратив свідомість, а коли приїхали МНС-ники, вже Юркові Бойко не знайшли.

Рибалка, який вижив, стверджує, що російські прикордонники вели стрілянину по українському човні.
«Коли привезли тіло Дімки Дорогана, його оглянули тут у нас судмедексперти і сказали, що в нього стріляли. Але патологоанатоми тамтешні добре попрацювали, так нам сказали. Так що треба ще довести, що в Дімку стріляли. А Саша сказав, що були не поодинокі постріли, а черги. Росіяни в наших стріляли чергами. У них на сторожовому катері є кулемет. Мій Сашка каже, що не бачив куди стріляли, але чув черги. Це було вбивство наших хлопців — ось як Саша це називає. І ще він висловився так : «Це все одно як гра для них, а ми — жива мішень». Було відчуття, що з ними бавляться. Росіяни знали, що вони швидше і потужніше наших, і знали чим ця гра закінчується. І вони сміялися! Коли ловили наших — вони сміялися і свистіли. Це була забава для них і вірна смерть для наших хлопців».